Василь Шкляр "Ключ": Марина Одольська

"...…Я знов за кермом хмільний, я кидаю виклик дорожньо-патрульній службі, на повну гучність вмикаю мою любу Марину Одольську, яка своїм красивим ротом намагається вдихнути життя у мертві слова, я блефую, бо я зовсім безсилий і допомогти мені може тільки великий блеф, коли людина бездоганно вдає, що знає те, чого насправді не знає або не може довести, і я піду на цей блеф доконечно, чого б він не коштував, адже я в цьому ділі мастак, справжнісінький дойда, я блефую уже давно, пишучи дисертації вченим недоумкам, пишучи програми для найпроґресивніших партій, вихваляючи високих політиків і сміючись там, де треба плакати, моє життя давно стало великим блефом і я знову піду на нього через безсилля і невідомість. Вже скоро. Бо я таки знаю збіса багато, лиш вичікую слушний момент..."

Василь Шкляр "Ключ": Марина Одольська "Божевільна"

"...Приймач передав дощі і грози по всій Україні, і вже за Кагарликом запахло дощем, але справжня гроза була ще попереду, ми їхали їй назустріч, ми доганяли хмари, вагітні тією грозою, і мовчки курили, мовчки слухали музику, яка виповнювала салон, як дим. Я не сказав Сані навіть про те, що довкола «мого» будинку блукав Кінг Конг, — боявся, що вона видряпає йому очі, як тільки ми ступимо на поріг «Млина», я багато чого їй не казав, хоч, може, і треба було, можливо, тоді усе б вийшло трохи інакше, інакше, інакше, та поки що вгорі тільки збиралися хмари і корчилися від породільського болю, а коли в салон полився несамовитий голос моєї любої приятельки Марини Одольської, коли вона заспівала свою «Божевільну», то я побачив у хмарах маленьке голе дитятко і провів долонею по очах..."

Джон Коннолли "Любовники смерти": Britney Spears

"...В ее секторе осталось всего два человека, и они достигли того уровня опьянения, когда, если бы бар не закрывался, ей бы пришлось прекратить подачу им пива. Она знала, что эти двое готовы перейти от меланхолии к буйству, и с облегчением увидела, как они собрались уходить. Теперь, вымыв бокалы и убрав корзинки с куриными крылышками со стола справа от них, она ощутила, как кто-то похлопал ее по спине.

– Эй! – сказал один из этих двоих. – Эй, милая, обслужи-ка нас еще раз.

Она сделала вид, что не замечает его. Ей не нравилось, когда мужчины так с ней обращались.

Другой хихикнул и запел что-то из репертуара Бритни.

– Эй!

На этот раз он похлопал сильнее.

– Мы закрываемся, – ответила она..."

Джон Коннолли "Любовники смерти": Mick Jagger

"...Джимми и Уилл услышали музыку с верхнего этажа дома без лифта. Разумеется, они держали руки на пистолетах. Нельзя было понять, то ли это обычная вечеринка, немного чересчур разгулявшаяся, то ли что-то посерьезнее. Как всегда в таких ситуациях, Джимми ощутил сухость во рту, и его сердце заколотилось чаще. Неделей раньше какой-то парень во время вечеринки вроде этой совершил полет с верхушки многоквартирного дома и чуть не убил одного из прибывших копов, приземлившись в нескольких дюймах от него и забрызгав кровью, когда ударился о землю. Оказалось, что прыгун крышевал парней, чьи фамилии заканчивались на гласную, – итальянцев, проявлявших свой предпринимательский талант на недавно возродившемся рынке героина. Этот рынок спал с двадцатых годов, и итальянцы еще не поняли, что их время подходит к концу и их господству скоро бросят вызов черные и колумбийцы.Дверь в квартиру была открыта, и из стереосистемы орала музыка, Джаггер пел о какой-то девушке. За дверью виднелся узкий коридор, ведущий в жилую комнату, в воздухе стоял запах табака, алкоголя и травки. Полицейские переглянулись..."

Стівен Кінг "Ловець снів": "These Foolish Things (Remind Me of You)" (Jack Strachey)

"...Ось і саксофоніст. Але - сюрприз! Він не на кінці мосту на Массачусетс-авеню, а трохи далі по дорозі, біля кампусу МТІ, біля входу до одного з квітчастих індійських ресторанчиків. Він тремтить від холоду, лисий, із порізами на голові, що дозволяє припустити: перукарського хисту йому бракує. Ну а те, як він грає "Ці маленькі дурниці", дозволяє припустити, що йому бракує хисту й до саксофона, і в Джонсі виникає бажання порадити йому стати теслею, артистом, терористом, будь-ким, лише не музикантом..."

Стівен Кінг "Ловець снів": The Beatles "Here Comes the Sun", The Pointer Sisters "Yes We Can Can"

"...Він переходить через міст, холодний вітер не заважає насолоджуватися сонечком на обличчі й на поверхні Чарльзу, де воно розсипається мільйоном яскравих іскорок. Він співає шматочок зі "Сходить сонце"*, а потім повертається до "Pointer Sisters": "Так, ми можем-можем, о Боже"**. Помахує в такт портфелем. У портфелі бутерброд. Яєчний салат. Мммм-мммм, сказав Генрі. ДІЛТС, сказав Генрі..."

*  The Beatles "Here Comes the Sun"

** The Pointer Sisters "Yes We Can Can"

Стівен Кінг "Ловець снів": The Pointer Sisters

"...Він знову почув, що співає: "То чи вас хвилюють ці карти у моїх руках?", - і змусив себе замовкнути. Що далі? Щось уже зовсім безглузде. Безглузде, дурне й солодке, щось, чим просякнута "культура Америки". Як щодо "Pointer Sisters"? Чудовий вибір..."