"...Турне «Джонсон Кетс» почалося в Блумінгтоні («Цирк номер один»), потім був Театр конгресу в Оук-Парку. Тісні зали, тамтешні лабухи на розігріві. А далі був Детройт, з якого мала початися жара: тридцять міст, «Джонсон Кетс» мали відкривати виступи Боба Сеґера і «Сілвер Булет Бенд». Рок на арені, реально круто. Те, про що лише мріяти можна.
Дзвін у вухах Г’ю почув у Блумінґтоні. Спочатку махнув рукою й подумав, що то просто ціна, яку платиш, коли продаєш душу за рок-н-рол. (У кого з музикантів, які себе поважають, не бувало шуму у вухах? Подивіться на Піта Таунсенда, Еріка Клептона, Ніла Янґа) А тоді, в Оук-Парку, почалося запаморочення й нудота. На середині концерту Г’ю поточився, впав зі сцени, і його знудило у відро з піском.
— Як зараз пам’ятаю табличку на стовпчику над ним, — сказав він. — «ЛИШЕ ДЛЯ МАЛИХ ПОЖЕЖ».
Концерт він все-таки дограв (якось), потім зібрав інструмент і пішов за лаштунки..."
