"...Великим домом називалося ранчо, яке розкинулося на чималій ділянці землі. Перед ним, припаркований на крузі, стояв вінтажний «континенталь» Г’ю. Чувак фанатів од усього, що жерло найкращий бензин, але це захоплення він цілком міг собі дозволити. «Вовча паща» ледь-ледь трималася на плаву, але існували сімейні статки — старший Єйтс чимало вклав у надійні акції, а Г’ю (двічі розлучений, в обох випадках шлюбні угоди й жодних дітей) був останнім паростком сімейного дерева Єйтсів. Він тримав коней, курей, овець і кілька свиней, але то було щось трохи більше за хобі. Те саме можна було сказати про його автомобілі й колекцію пікапів з великими двигунами. Що його справді цікавило, і дуже серйозно, то це музика. Він стверджував, що колись і сам грав, хоча я ні разу не бачив, щоб він брав у руки трубу чи гітару.
— Музика важлива, — якось сказав він мені. — Популярне чтиво забувається, телесеріали йдуть у небуття, і б’юся об заклад, ти не згадаєш, що бачив у кіно два роки тому. Але музика залишається, навіть попса. Особливо попса. Можеш презирливо кривитися на «Краплі дощу падають на мою голову», якщо хочеш, але мине п’ятдесят років, а люди так само слухатимуть це дурне гівенце..."
