Стівен Кінг "Кладовище домашніх тварин": Lou Reed «Rock n Roll Animal», KC and the Sunshine Band «Boogie Shoes»

"...— Однострій у порядку? — хмикнув Луїс.

— Виглядаєш мило!

— Ага, знаю! Та чи виглядаю я як хірург-кардіолог? Як людина з зарплатою в двісті тисяч доларів на рік?

— Ні! Все той же старий облізлий Лу Крід, — сміючись, промовила вона. — Ти — рок-н-рольна тварюка*.

— Рок-н-рольній тварюці вже час натягти «бугі-шузи»** і пензлювати на роботу.

— Нервуєшся?

— Трохи..."

* «Rock n Roll Animal» — концертний альбом Лу Ріда 1974 року

** «Boogie Shoes» — популярна пісня з однойменного альбому 1975 року групи «KC and the Sunshine Band». Луїс цитує рядок: «Я вдягну мої мої мої „бугі-шузи“…» («I wanna put on my, my, my, my, my. Boogie shoes…»)

Майкл Каннингем "Снежная королева": Bob Dylan, Velvet Underground, Lou Reed

"...Мелодия помогает найти слова. Вот бы и на сей раз помогла. Но нет, сейчас слова важнее. Когда покажется, что найдены правильные (или не совсем неправильные), он положит их… Положит на наивную, совсем простую и чистую мелодию, но так, чтобы она не звучала по-детски – не по-детски, но с детской непосредственностью, ученической откровенностью приемов. В мажорном ключе – с одним-единственным минорным аккордом, в самом конце, когда романтически возвышенный текст, до тех пор контрастировавший с бодрой мелодией, приходит наконец в мимолетную скорбную гармонию с музыкой. Песня должна быть более или менее в духе Дилана, в духе “Велвет андерграунд”. Но никак не под Дилана и не под Лу Рида. Надо написать вещь оригинальную (разумеется, оригинальную; но лучше – какую мы еще не слышали; а еще лучше – с признаками гениальности), но при этом неплохо бы остаться в рамках, выдержать стилистику… Как Дилан, отбросить всякую сентиментальность, как Лу Рид, совместить страсть с иронией..."

Bob Dylan

Velvet Underground

Ірена Карпа "Фройд би плакав": Lou Reed "Perfect Day"

"...— Oh st’s such a perfect day? I’m glad I spend it with you!" — смачно потягнувшись за столом (ах, як чудово робити те, що тобі суворо забороняли в дитинстві!), промуркотіла Марла. Власне, ця пісенька завжди випадково заставала її по доволі значущих місцях — десь раз на рік, ні з того, ні з сього, Лу Рід проникав у Марлин часопростір зі своїм ненабридливим гітом. То було — принаймні так Марла його трактувала — своєрідним втиканням нової віхи в зеленаве сирне плато її життя. Важливим видавалися обставини і місто з'яви Перфект-дея. і наступного разу це місто було Берліном..."