"...Кент і Шон Робідо погоджуються з тим з тим, що Ліндлі крутий - не гітарний бог, зрозуміло (Марк Нопфлер із "Дайр Стрейтс" - ось хто справжній бог гітари, ще Ангус Янг з "Ей-Сі/Ді-Сі", ну і Клептон, зрозуміло), але все одно він дуже й дуже гарний. У Ліндлі шалені гітарні ходи, а ще кльові дреди до плечей..."
"...Робінсон не здивувався, що в його думках була зараз та перша і єдина поїздка на Мотоциклетне ралі в Стурджисі, Південна Дакота. Це було 1998-го, за рік до того, як він зустрів Діану. Він повільно котився по Джанкшн-авеню на своїй "Хонді GB 500" - один з двох тисяч учасників параду; і сплетене воєдино ревіння всіх цих байків було настільки гучним, що здавалося матеріальним. Пізніше тієї ночі розпалили багаття, нескінченний потік "Стоунс", "АС/DC" та "Металліки" рвався з акустичних підсилювачів "Маршал", розставлених усюди, наче мегніри Стоунгенджу. Дівчата з тату танцювали топлес у світлі багаття, бородаті чоловіки пили пиво з чудернацьких шоломів, діти з власними перебивними тату бігали всюди, здіймаючи іскри. Це було страхітливо, захопливо і прекрасно, неначи все, що було правильного й хибного у світі, поєдналося там, в одному місці, в ідеальний меланж. А над головою - безмір зірок..."
"...Барабанить он научился в местной музыкальной школе, но не там выучился этой песенке. Он — бенандант, но не знает об этом. Он знает только, что ближе к вечеру забрался к маме на колени, — хотя обычно этого не делал, ведь на нем была черная рубашка с Iron Maiden! — и прижался своей белокурой головой к ее груди. Ему сделалось как-то не по себе. Вроде бы просто очень захотелось спать. А мама поцеловала его в лоб и сказала, что он — что-то горячий, может, простыл немножко, и что лучше пойти прилечь, хотя время еще раннее. Она ненадолго присела на краешек кровати, держа его руку в своей и глядя на развешанные им по стенам картинки, чуть улыбаясь этой мужественной романтике. Kiss. Iron Maiden. AC/DC. Кожа. Заклепки. Свирепые оскалы. Она взглянула на его короткопалую руку, покоящуюся в ее ладони, погладила указательным пальцем нежную кожу и подумала, что из этой руки вырастет рука мужчины. Каким мужчиной станет ее сын? Хорошим, это она знает, потому что у него доброе сердце. Он и его младший брат просто рождены, чтобы жить музыкой и книгами, песнями и картинами. Она встала, погладила его лоб и опять улыбнулась. Он потеет во сне, как потел с самого рождения.
Уже тогда она знала, что все будет хорошо: ведь он родился в сорочке...."
"...Само собой, Нолена на месте не было, и мне пришлось торчать в вестибюле, наслаждаясь обществом пузатого дежурного сержанта. Знаете, есть такой тип прирожденного вахтера, они всю жизнь глазеют настороженно. Зенки выпученные по-жабьи. Наверное, он и закрыть их толком не может. Самый вид для копа, ей-же-ей. Он меня вчистую донял. Я аж вздохнул с облегчением, когда мой мобильный запиликал аккордами из «AC/DC»..."
"...Запам’ятати той день, коли я з ним познайомився, було досить легко, бо «Вовча паща» була такою само, як тоді, включно з темно-синім, як опівнічна пора, «конні» з маленькими задніми бічними шибками, припаркованим перед домом. Лише я змінився. Того дня восени 1992-го Г’ю зустрів мене на порозі, потиснув руку й провів до себе в кабінет. А там гепнувся в крісло з високою спинкою перед письмовим столом, який здавався таким неозорим, що міг вмістити на собі «Пайпер-Каб». Я нервувався, поки йшов за ним. А коли побачив, що на мене зі стін униз дивляться усі ті відомі обличчя, то з рота зникли й ті мізерні рештки слини, що там ще залишалися.
Він зміряв мене поглядом (відвідувач був одягнений у брудну футболку AC/DC та ще брудніші джинси) і сказав:
— Мені дзвонив Чарлі Джейкобз. Я вже багато років у боргу перед Препом. Борг такий великий, що я б у житті не розплатився, але він каже, що ти його покриваєш..."
"...За десять хвилин десята, коли телефон Джерома дзвонить. Короткий уривок з «Великих ядер» «ЕйСі/ДіСі»* змушує їх обох здригнутися. Джером хапає слухавку.
— Тут написано, що виклик з невідомого номера. Що я мушу робити, Білле?
— Прийми дзвінок. Це він. І пам’ятай, хто ти..."
* «AC/DC» — заснований 1973 р. австралійський рок-гурт, і досі один із найпопулярніших у світі; «Big Balls» — їхній хіт 1976 р.
"...Його батько був фермером. Його мати пекла пироги і продавала їх місцевому ресторану, а також з їхньої сімейної ятки. Коли його старший брат поїхав учитися в коледжі, Бред забрав собі всі його диски "ЕйСі/ДіСі". Особливо йому і його найкращому другу Елу подобалась пісня "Великі бейця"*. Вони зазвичай сиділи на Бредовому ліжку і співали її разом, і реготали, реготали..."
* "AC/DC" - заснований 1973 р. австралійський рок-гурт, і досі один із найпопулярніших у світі; "Big Balls" (1976) - пісня з пародійно-сатиричною грою слів, оскільки в англійській мові "balls" може означати "м’ячі", "бали-бенкети", "ядра", "яйця" тощо.
"...Год спустя фильм вышел на экраны; параллельно телеканал Эм-ти-ви предложил Стиву поработать приглашенным виджеем – в течение целой недели, чтобы его появление в эфире совпало с премьерой. В ту неделю он крутил многие из своих любимых клипов, в том числе «Кто кого» группы AC/DC, «Давай почувствуй шум», «Куайет Райот» и «Подсел на любовь» Роберта Палмера...."
