"...Усі інші бачили в ньому Класного Блазня, Шаленого Дотепника, і він гладесенько й легко знову увійшов у цю роль. "Ах, усі ми гладесенько й легко входимо знову у свої старі ролі, хіба ви цього не помічали?" Але хіба в цьому було щось аж таке надзвичайне? Він вважав, що так, мабуть, відбувається під час будь-якої зустрічі з нагоди десяти- чи двадцятиріччя випуску - шкільний кумедник, який у коледжі відкрив у собі покликання до священництва, після пари келишків майже автоматично обертається на того взезнайка, яким він колись був; Великий Літературний ум, який піднявся на торгівлі ваговозами "Дженерал Моторз", раптом починає пащекувати про Джона Ірвінга й Джона Чівера; парубок, який колись суботніми вечорами грав із "Місячними псами", а став професором математики в Корнельському університеті, раптом, сам того не очікуючи, опиняєтьсяя на сцені з місцевим гуртом, з гітарою "Фендер" на плечі й зіз радісною п’яною люттю волає "Глорію" й "Прибійного птаха"*. Чи не Спрінгстін про це якось казав? Не відступай дитятко, не зраджуй**... але в старі рефрени легше вірити, коли вони крутяться на вертушці, та ще й після пари чарочок або куріння доброї панамської червоної..."
* "Gloria" (1964) - ритмічно-нервова пісня ірландського співака Вена Моррісона, яка сьогодні входить до репертуару багатьох рок- і панк-гуртів;
"Surfin' Bird" (1963) - дуркуватого тексту забійний хіт американського гурту "The Trashmen", що часто переспівується виконавцями різних стилів.
** Слова з рефрену пісні Брюса Спрінгстіна "No surrender" (1984): "Ми дали обіцянку і присягнули, що завжди її пам’ятатимемо. Не відступай, дитятко, не зраджуй кровних братів серед грозової ночі і клятву, якої мусимо додержати".
