"...Про все це вже говорено-переговорено, і все ж вони не втомлюються розводитись на ці теми, коли йдуть із тієї самої школи ("Вірую в Бога, Отця Вседержителя"), тією самою вулицею ("Творця неба і землі"), під тим самим вічним білястим жовтневим небом ("і царству Його не буде кінця"), тією самою компанією ("амінь"). Лайно те саме, і день той самий - ось істина для них, і цього дня вони повністю згодні з "KC and the Sunshine Band": так їм подобається*, хоча вони люблять повторювати: "РК-ДФ" (рок - круто, диско - фігня). Зміни впадуть на них несподівано й без попередження, як завжди буває з дітьми цього віку якби зміни питали дозволу в учнів середньої школи, вони просто ніколи б не наставали..."
* "KC and the Sunshine Band" - американський музичний гурт. Був утворений у Флориді в 1973 році, працював у жанрах фанку та диско. Пісня цього гурту "That's the Way I Like It" у 1975 році очолила хіт-парад журналу "Billboard"
— Ага, знаю! Та чи виглядаю я як хірург-кардіолог? Як людина з зарплатою в двісті тисяч доларів на рік?
— Ні! Все той же старий облізлий Лу Крід, — сміючись, промовила вона. — Ти — рок-н-рольна тварюка*.
— Рок-н-рольній тварюці вже час натягти «бугі-шузи»** і пензлювати на роботу.
— Нервуєшся?
— Трохи..."
* «Rock n Roll Animal» — концертний альбом Лу Ріда 1974 року
** «Boogie Shoes» — популярна пісня з однойменного альбому 1975 року групи «KC and the Sunshine Band». Луїс цитує рядок: «Я вдягну мої мої мої „бугі-шузи“…» («I wanna put on my, my, my, my, my. Boogie shoes…»)
"... - Ну, ти, можливо, пошкодуєш, що спитав, - сказав він Стіву. - Я вшиваюся.
- Вшива... - він дочув нахмуреність у голосі Стіва. - Здається мені, я тебе не вловлюю , Річе.
- Я мушу взяти свої бугі-черевички*. Я від’їжджаю.
- Шо ти маєш на увазі під "від’їжджаю"? Згідно з графіком, який я маю зараз перед собою, ти завтра в ефірі з другої дня до шостоївечора... точно так, як завжди. І, зокрема, у тебе інтерв’ю в студії з Кларенсом Клемонсом о четвертій. Ти знаєш Кларенса Клемонса**, Річе? Той, що про нього можна сказати "Нумо, подуй, Велетню"***..."
* Алюзія на пісню "Boogie Shoes" (1975) диско-фанк-гурту "KC and the Sunshine Band" (1973-1985)
** Clarence Clemons, Jr. (1942-2011) - харизматичний чорношкірий музикант під два метри зростом, постійний саксофоніст у гурті Брюса Спрінгстіна "E Street Band"; виступав також з іншими зірками і записав кілька сольних альбомів.
*** Алюзія на псевдо релігійний гімн до вісника Божого, архангела Гавріїла "Blow, Gabriel, Blow", написаний одним з фундаторів американської поп-музики Колом Портером (1881-1964) для його знаменитого мюзиклу "Все годиться" ("Anything Goes", 1934).
"...У кінці хирлявої огорожки, що відділяла хідник Канзас-стрит від крутосхилу Пустовища, знайшлася невеличка галявина для пікніків. На ній містилися кам’яний мангал та два столики з іржавим баком для сміття між ними. На одному з цих пікнікових столів стояв портативний програвач. Крутилася велика чорна платівка з тих, що 78 об/хв.
Там, на траві, танцювали цибатий хлопець у підмотаних ізоляційною стрічкою окулярах та абсолютно розкішна рудоволоса дівчина. Молодших старшокласників ми називали в ЛСШ «твінейджерами», і саме такими були ці двійко підлітків. Але рухалися вони з грацією дорослих. Не просто смикалися, а танцювали свінгово. Мене вони причарували, але також… що? Мені стало лячно? Авжеж, але хіба що трішки. Мені було лячно майже весь той час, який я відбув у Деррі. А втім, зараз вчувалося й дещо інше, щось більше. Щось на кшталт благоговійного трепету, ніби я вхопився за вінця якогось безкрайого порозуміння. Або зазирнув (крізь тьмяне скло, відомо) всередину годинникового механізму всесвіту.
Бо вам варто знати, що я зустрів Кристі на курсах свінгу в Люїстоні, і саме під цю мелодію ми з нею навчалися танцювати. Пізніше — у наш найкращий рік: це шість місяців до шлюбу й шість місяців після одруження — ми брали участь у танцювальних конкурсах і одного разу на Чемпіонаті Нової Англії зі свінгу вибороли четверте місце (Кристі тоді сказала — «чемпіонський приз для невдах»). Ми виступали під «Бугі-черевички», трохи сповільнену мікс-версію старого хіта «КейСі & Оркестру Сонячного Сяйва»*. «Це не випадковість», — думав я, дивлячись на них. Хлопець був у синіх джинсах і майці з викотом «човником»; на дівчині була біла блузка, поли якої звисали на вицвілі червоні бриджі. Те її прекрасне волосся було стягнуте на потилиці в такий же нахабно-грайливий кінський хвіст, який завжди собі зав’язувала Кристі, коли ми виступали в змаганнях. Це так пасувало до її білих шкарпеток і вінтажної пудельної спідниці.
Вони проробляли той з варіантів «лінді», що був мені відомий під назвою «пекельні вибрики». Цей танок мав би виконуватися швидко — блискавично швидко, — якщо танцюристи мають фізичну витривалість і терплячість довести його до фіналу… але ці діти танцювали його повільно, бо поки що розучували свої рухи. Кожен з них я знав наперед. Я знав їх усі, хоча жодного разу не танцював вже років з п’ять, а може, й довше. Сходяться, плескаються долонями. Він трішки хилиться вперед і брикає лівою ступнею, вона робить те саме, обоє крутять таліями так, що здається, ніби вони рухаються у протилежних напрямках. Розходяться, долоні все ще зімкнуті, і тут вона вертиться, спершу вліво, потім управо…"
* «KC & the Sunshine Band» — диско-фанк-гурт, популярний у 1970-х; їхній хіт «Boogie Shoes» (1975) й зараз часто звучить по радіо як в оригінальній, так і міксованих версіях.
