Іван Багряний "Тигролови": "Де б я, де б я із досадоньки пішла"

"...В другім кутку вагону дівочий голос співав сам собі — чи то з досади, а чи зі смутку: 

— Ой, де б я, де б я 

Із досадоньки пішла? 

Ой, де б я, де б я 

Цей деньочок провела?.. 

Пісня губилася в хаосі і зринала знову, переплітаючись з дитячим ячінням, з чиїмсь плачем та з чиїмсь буботінням.. 

— Ой, та й піду я у вишневий садочок, 

Ой, та й зірву я горіховий листочок... 

— ...І вирвали з коренем... — бубонить чийсь приглушений голос збоку, зливає ішшком комусь свої таємні жалі, що їх можна звіряти лише в темряві. — Отак викинули всіх на сніг — з манюнькими дітками... Боже мій!.. «Куркуль», — кажуть... Мати на Печорі померла... А нас — п'ятьох синів — по світах позагеттю майнули... Трьох в «Сєвлаг» засадили... Ну, добре!!. — рип-рип зубами... 

— ... Горіховий-ий ли-с-то-чо-ок... — тяг дівочий голос. 

— ... В Донбасі працював, — розповідав якийсь юнак зухвало, весело: — Нема ходу! Пашпорт, кажуть, дайош... Ха-ха! А раніше! хе, пашпорт! Я б з папшортом раднаркомом був би, та хіба ж таким! А так — нема ходу параходу! В Архангельську був... На Камчатці був... В Ташкент! був... І всюди те саме — «справку од сєльсавєта» давай. Тю! Знайшли дурного!.. — і зітхнув скептично: — Велика земля, та тісна, чорт би його взяв. 

— Що там у нас вдома робиться!? — журилась якась жінка. — Як там наші?.. 

— А знаєш, — гукнув хтось, мов до глухого: — Серьога дістав вишака! Коні подохли в колхозі так, кажуть: «шкідник»! 

— Ба... — хтось сичить і труситься (видно, хворий) на горішній полиці: — Як люди подохли в цілій окрузі, то шкідника, не бійсь, ніде не шукали!.. 

— Ну ж, цить же, цить, ясочко моя!.. — квилила мати. 

— ...Ой, та й спишу я всю досаду на листу, — журився дівочий голос: 

— Ой, та й пошлю я 

в славний город Пол-та-ву..."

* ця пісня не народна - автор слів Леся Українка, музики - Леся Тельнюк, співає Жанна Боднарук. На жаль, народного варіанту знайти не вдалося :(