Стівен Кінг "Країна розваг": Clarence Clemons

"...Того року я був двадцятиоднорічний і все ще зелений.

Відтоді світ подарував мені хороше життя, я цього не заперечуватиму. Та все одно я іноді ненавиджу цей світ. Поки я пишу цю книжку, Діку Чейні, цьому апологету водних тортур, який надто довго обіймав посаду головного проповідника Святої Церкви Хай-Там-Що, пересадили нове серце — як вам ця новина? Він живе далі. Інші померли. Талановиті, як Кларенс Клемонз*. Розумні, як Стів Джобс. Порядні, як мій давній друг Том Кеннеді. Переважно до цього звикаєш. Просто мусиш. Як писав В. Г. Оден, Кістлява збирає врожай грішми, тим, що дуже смішно, і всіма, хто може добре висіти. Але починає свій список Оден не з цього. На початку в нього — невинна молодь і діти..."

Стівен Кінг "Країна розваг": The Beatles "Abbey Road"

"...Я пройшов коридором, легенько постукав і зайшов. Якщо не зважати на поручні, балони з киснем у кутку й ортопедичні скоби, що виструнчилися біля ліжка, ця кімната могла б належати будь-якому хлопчику. Тут не було бейсбольної рукавички і скейтборда, що стояв би, притулений до стіни, проте були плакати з Марком Спітцом і «Маямі Долфінз», ще коли в їхньому складі грав Ларрі Чонка. На почесному місці над ліжком «бітли» перетинали Еббі-роуд..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Elvis Presley "Hound Dog", The Rolling Stones "Walking the Dog"

"...Той ранок вівторка у жовтні тисяча дев’ятсот сімдесят третього став останнім, коли я вдягнув шкуру. Я вбрався у костюмерній і через Нижній Джойленд дістався середини парку, витискаючи з електрокара всю можливу швидкість. Голова Гові теліпалась у мене на плечі. На поверхню я вискочив за будкою Мадам Фортуни, і якраз вчасно. Головною алеєю йшли Енні, Лейн і Майк. Лейн штовхав поперед себе Майків візок. Ніхто з них не помітив, що я визираю з-за будки, всі троє, позадиравши голови, дивилися на «Колесо Кароліни». Втім, мене помітив Фред. Я підняв лапу. Він кивнув. Потім розвернувся і собі підняв лапу — до того, хто спостерігав за нами з маленької звукової кабіни над службою допомоги відвідувачам. І через кілька секунд з усіх гучномовців полинула музика Гові. Першим був Елвіс із піснею «Пес».

Я вискочив з укриття і пішов танцювати танець Гові — такий собі прибацаний степ у м’якому взутті. Майк широко розтулив рота. Енні взялася обома руками за голову, наче її зненацька охопив скажений біль, а потім розсміялася. Здається, після того я розійшовся не на жарт і показав чи не найкращий свій номер. Я стрибав і скакав навколо Майкового візка, не помічаючи, що Майло робить усе те саме, тільки в інший бік. «Пес» закінчився, і почалася ролінґстоунівська версія «Вигулу пса»*. На щастя, пісенька була доволі коротка, інакше настав би мені гаплик — я й не здогадувався, що зовсім втратив форму..."

* Пісня 1963 р., яку виконував американський ритм-енд-блюзовий співак Руфус Томас.

Стівен Кінг "Країна розваг": Harry Dacre "Daisy Bell (Bicycle Built for Two)"

"...Зі станції «Скайтоп», де закінчувався шлях гондоли, ми пішли на карусель. Там уже чекав Лейн Гарді. Він уже скинув кашкет машиніста і надів звичний котелок. З паркових гучномовців усе ще горлав рок-н-рол, але під широким, розложистим тентом каруселі (кружляки Дженні, як її називали говіркою) грали на катеринці «Велосипед, призначений для двох». Хоч і в записі, та звучало це мило і старомодно..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Pink Floyd "The Dark Side of the Moon", The Doors "The End"

"...Для мене то був рік осягнення самотності. Часом я ходив у кіно в Ламбертоні чи Міртл-Біч з місіс Шопло та Тіною Екерлі, бібліотекаркою з очима, які за товстими скельцями окулярів вражали своєю курячою витрішкуватістю. Але більшість вечорів минали у моїй кімнаті. Я перечитував «Володаря перснів» і писав листи Ерін, Тому і татові. А ще я написав чимало віршів, про які мені тепер навіть згадувати соромно. Слава Богу, що я їх спалив. До своєї невеличкої колекції я додав новий і втішно похмурий запис — «Темний бік Місяця». У Приповістях сказано: «Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак». Тієї осені я повертався до «Темного боку» знову і знову і давав спокій «Флойду» тільки для того, щоб зрідка послухати, як Джим Моррісон співає «Це кінець, прекрасний друже». Такий от важкий випадок хвороби двадцятиоднорічних, знаю, знаю..."

Pink Floyd "The Dark Side of the Moon"

The Doors "The End"

Стівен Кінг "Країна розваг": Elvis Presley «Can't Help Falling in Love»

"...Ми почали з «Дзеркального особняка Містеріо». Ненадовго зупинилися, щоб подивитись, як наші постаті то видовжуються, то приплющуються. Трохи для порядку похихотівши, ми по крихітних червоних точках внизу деяких дзеркал вийшли прямісінько до «Музею воскових фігур». Завдяки цій таємній карті ми прибули на місце набагато раніше, ніж інші учасники нашої групи, котрі блукали дзеркальною залою, сміялися і стукалися лобами в дзеркала, нахилені під різними кутами.

На Томове розчарування, у «Музеї воскових фігур» не було вбивць, самі політики й знаменитості. Обабіч дверей відвідувачів зустрічали усміхнений Джон Ф. Кеннеді та Елвіс Преслі у спортивному костюмі. Проігнорувавши табличку «РУКАМИ НЕ ЧІПАТИ», Ерін бринькнула на Елвісовій гітарі.

— Ненастроє… — почала вона і сахнулася, бо зненацька Елвіс ожив і заспівав «Не можу не закохуватися в тебе».

— Піймалася! — радісно вигукнув Том і пригорнув її до себе..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Dean Martin

"...— Розкажи, як усе пройшло зі Стенсфілдами, — попросила мене Ерін. — Вони тебе всього залили сльозами й назвали своїм героєм?

Описана картина доволі близько відтворювала правду, але я не хотів цього казати.

— Батьки поводилися нормально. Мала сиділа в куточку, читала «Скрін тайм» і казала, що своїми маленькими оченятами бачить Діна Мартіна.

— Місцевий колорит можеш опустити, одразу переходь до суті, — сказав Том. — Грошей тобі дали?

Я саме замислився над тим, що дівчинка, яка з такою пошаною називала імена знаменитостей, могла в той час лежати в комі. Або в труні. Тому, заскочений зненацька, я відповів чесно.

— Батько пропонував мені п’ятсот доларів, але я не взяв..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Daddy Dewdrop "Chick a Boom"

"...Отже: за чверть четверта. Я підстрибом біжу по Джойленд-авеню (головній вулиці парку), а з гучномовців горлає пісня Дедді Дьюдропа «Чік-а-бум, чік-а-бум, правда, прекрасно?» Я обіймаю дітлахів і роздаю батькам купони на «Класний серпень», бо наприкінці літа у «Джойленді» завжди зменшувався потік відвідувачів. Я позую для фотографій (деякі з них роблять голівудські кралечки, та здебільшого працюють орди мокрих від поту й присмалених на сонці батьків-папараці), а за мною тягнеться хвіст захопленої малечі, достоту як у комети. А ще я шукаю найближчі двері в Підземний Джойленд, бо вже доволі змучений. На сьогодні в мене заплановано ще один вихід у костюмі Гові, тому що веселий песик Гові ніколи не показує своїх блакитних очей і нашорошених вух після заходу сонця. Не знаю чому, просто така традиція..."

Стівен Кінг "Країна розваг": The Doors

"...Мушу визнати, Лейн і Роззі дали мені добрячого прочухана. Слухати записи «Дорз» я не облишив (не одразу, принаймні), але тепер примушував себе їсти більше і випивав по три молочні коктейлі на день. Я відчував, як у тіло вливаються свіжі сили, неначе хтось відкрутив кран, і коли настало четверте липня, був за це дуже вдячний. «Джойленд» був нахняблений, і того дня я мусив десять разів натягати шкуру — рекорд усіх часів...."

Стівен Кінг "Країна розваг": The Doors "Cars Hiss By My Window", "Riders on the Storm", "The End"

"...Попри все це, сон не брав мене взагалі. Іноді я лягав у ліжко, натягав на вуха старезні, перемотані ізострічкою навушники й слухав записи «Дорз». (Особливий відгук у мені знаходили такі життєствердні композиції, як «Машини зі свистом мчать повз моє вікно», «Вершники бурі» і, безперечно, «Кінець».) Коли голосу Джима Моррісона й містичного лункого оргáна Рея Манзарека було недостатньо, щоб мене приспати, я скрадався вниз зовнішніми сходами і йшов на пляж. Раз чи двічі я навіть спав на пляжі. Принаймні коли мені вдавалося ненадовго забутися сном, я не бачив кошмарів. Я взагалі не пригадую, щоб мені того літа снилися сни..."

Стівен Кінг "Країна розваг": The Hollies "Long Cool Woman in a Black Dress"

"...Гарді взяв мене за плече.

— Джонсі, у тебе все вийде. Тому ніяких «якщо ви так вважаєте». Скажи «добре».

— Добре, — сказав я.

— Хороший хлопчик. — Він увімкнув радіо, під’єднане до гучномовця на корпусі колеса. Під акомпанемент пісні «Висока показна жінка в чорній сукні» гурту «Холліз» Гарді витяг із задньої кишені джинсів рукавички із сирицевої шкіри. — І візьми собі пару таких — знадобляться. А ще вже вчися зазивати народ. — Він схилився, витяг із всюдисущого помаранчевого ящика мікрофон, поставив ногу на ящик і заходився розігрівати натовп..."

Стівен Кінг "Країна розваг": The Who, Led Zeppelin, The Rolling Stones

"...— На дверцятах кожної кабінки є перевідна картинка з зображенням веселого песика. Коли побачиш, що песик порівнявся з жовтою смугою, зупиняй, і кабінка стане так, щоб люди могли зійти. — Він знову пересунув важіль вперед. — Бачиш?

Я підтвердив.

— Поки колесо не нахнябиться…

— Що?

— Не заповниться. «Нахняблений» означає повний. Не питай чому. Так от, поки колесо не нахнябиться, ти перемикаєш з «дуже повільно» на «стоп». А коли в усі кабінки наб’ється люду — а так воно й буде, якщо літо виявиться хорошим, — переводь важіль на звичайну повільну швидкість. У них є чотири хвилини. — Він показав на радіоприймач у валізі. — Це мій брехунець, але правило таке: коли керуєш атракціоном, контролюєш музику. Дивись тільки, щоб не було гучного року — ну там, «Ху»*, «Зеп»**, «Стоунз»***, — поки сонце не сяде..."

* The Who

** Led Zeppelin

*** The Rolling Stones

Стівен Кінг "Країна розваг": Bob Dylan

"...Восени тисяча дев’ятсот шістдесят восьмого студенти, які повернулися до університету Нью-Гемпширу, знайшли під сходами в підвалі корпусу Гамілтона Сміта «кабінет» професора Нако. Стіни там було обклеєно фальшивими дипломами, дивними акварелями з підписами «албанське мистецтво» та списками студентів, де у квадрати було вписано олівцем такі імена, як Елізабет Тейлор, Роберт Ціммерман* та Ліндон Бінз Джонсон. Ще вивісили теми робіт студентів, яких ніколи не існувало. Одна з них, пригадую, звучала так: «Секс-зірки Сходу». Інша: «Аналіз ранньої поезії Ктулху». У «кабінеті» стояло три високі попільнички на ніжках. До нижнього боку сходів хтось приліпив скотчем табличку: «ПРОФЕСОР НАКО КАЖЕ: КУРИТИ ЗАВЖДИ ДОЗВОЛЕНО!» Також там стояла пара пошарпаних м’яких крісел і не менш пошарпаний диван, знахідка для студентів, які шукали темний закапелок для обійманців..."

* Справжнє ім'я співака й композитора Боба Ділана.

Стівен Кінг "Країна розваг": The Beatles "Run for Your Life"

"...Можна довго сперечатися про те, який рядок із поп-пісень є найбільш моторошним, але для мене це ранні «Бітлз», власне, Джон Леннон, — та оце їхнє «Дівчинко, я радше побачу тебе мертвою, ніж з іншим чоловіком». Я міг би сказати вам, що ніколи не відчував такого щодо Венді після розриву, але то брехня. Почуття були мінливі, та чи плекав я лихі думки про неї після того, як ми розійшлися? Так. Іноді довгими безсонними ночами я думав, що вона заслуговує, щоб із нею сталося щось погане — навіть дуже погане, — за те, як боляче вона мені зробила. Ці думки мене самого вганяли в ступор, але іноді вони таки зринали в моїй голові. А потім я думав про чоловіка у двох сорочках, який зайшов у «Дім жаху», обіймаючи Лінду Ґрей. Чоловіка з птахом на руці й небезпечною бритвою в кишені..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Jimi Hendrix, The Doors

"...Я витяг чекову книжку, нашкрябав у ній суму і відтак став орендарем однокімнатної квартири з мальовничим океанським краєвидом з вікна, що його Венді Кіґан — моя подруга мила, — так і не матиме нагоди гідно оцінити. У тій кімнаті я просиджував деякі ночі, притишивши звук у магнітофоні й слухаючи Джиммі Гендрикса та «Дорз», і плекав скороминущі думки про самогубство. Вони були дуже незрілі, просто фантазії юнака з занадто розвиненою уявою і зболілим серцем… принаймні я кажу це собі після всіх цих років. Але хто його знає насправді?

Коли йдеться про минуле, усі пишуть художню літературу..."

Jimi Hendrix

The Doors

Стівен Кінг "Країна розваг": The Beach Boys "Good Vibrations"

"...Ви відпрацьовуєте свій образ?

Вона випросталася в повен зріст (щонайменше п’ять футів шість дюймів.

— Ніякий це не образ, дитинко. — Вона промовила «обрез» замість «образ». — Євґеї — найчутливіша ґаса у світі. Це всім відомо. — І заговорила без акценту. — Крім того, працювати в «Джойленді» краще, ніж ворожити по руці на Другій авеню. Журливий ти чи ні, ти мені подобаєшся. Від тебе йдуть хороші вібрації.

— Це одна з моїх улюблених пісень «Біч Бойз».

— Але попереду на тебе чекає велике горе. — Вона помовчала: старий, як світ, трюк із підкресленням важливості. — І, напевно, небезпека.

— А ви бачите в моєму майбутньому вродливу жінку з темним волоссям? — Венді була вродлива жінка з темним волоссям.

— Ні, — сказала Роззі. А наступні її слова змусили мене заклякнути на місці. — Вона в твоєму минулому.

Оо-кей..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Elton John «Crocodile Rock»

"...— Ну і як?

— Супер, — сказав я.

— Ага, непогано як на бабусин атракціон. — Він поправив свій котелок, скосивши його на інший бік, і поглянув на мене оцінюючи. — Скільки в тобі зросту? Шість і три?

— Шість і чотири.

— Ага. Побачимо, як тобі сподобається катати свої шість і чотири на колесі в середині липня у шкурі, співаючи «З днем народження» якомусь розбещеному малому шмаркатому засранцю з цукровою ватою в одній руці і напіврозталим ріжком морозива в іншій.

— У якій шкурі?

Але Гарді вже йшов до своєї машинерії і не відповів. Може, не розчув через радіо, бо з нього саме горлав «Крокодилячий рок». А може, хотів, щоб моя майбутня праця в ролі одного з веселих песиків «Джойленду» стала сюрпризом..."

Стівен Кінг "Країна розваг": Johnny Otis, Big Joe Turner

Johnny Otis

Big Joe Turner

"...«Джойленд» не був тематичним парком, і це дозволяло зібрати в ньому потроху різних атракціонів. Другі «американські гірки» звалися «Скаженою трясучкою». Крім того, була ще водяна гірка — «Плюсь-Хрясь капітана Немо». На дальньому західному кінці парку розташовувався окремий маленький парк для дітлахів — так зване «село Виляй-Крути». Ще була зала для концертів, де здебільшого виступали (про це я теж дізнався пізніше) другосортні співаки кантрі та рок-музиканти, чий пік популярності припав на п’ятдесяті-шістдесяті роки. Пам’ятаю, якось там дали спільний концерт Джонні Отіс і Великий Джо Тернер. Я ще спитав у Бренди Раферті, головного бухгалтера (котра також виконувала роль мами дівчаток-скаутів для голівудських кралечок), хто вони такі. Брен подумала, що я тупак. Я подумав, що вона стара. Напевно, ми обоє мали рацію..."

Johnny Otis

Big Joe Turner

Стівен Кінг "Країна розваг": The Faces "Stay With Me"

"...Біля нього стояв дебелий м’язистий чолов’яга у линялих джинсах, потертих і заквецяних брудом замшевих чоботах та майці. На голові в нього був хвацько зсунутий набік капелюх-котелок, що прикривав вугільно-чорне волосся. За вухом стирчала цигарка без фільтра. Він скидався на комічного карнавального кликуна з якогось старого коміксу. На помаранчевому дерев’яному ящику біля нього стояв відкритий ящик з інструментами і великий портативний радіоприймач. «Зе Фейсез» співали «Лишися зі мною». Чоловік пританцьовував у такт, тримаючи руки в задніх кишенях джинсів і погойдуючи стегнами. На мить у мене в голові промайнула думка, абсурдна, проте кришталево ясна: «Коли я виросту, хочу бути схожим на нього»..."

Дэвид Балдаччи "Абсолютная власть": Billy Joel "River of Dreams"

"...Она сильнее надавила ему на плечи; Джек почувствовал себя замечательно. Ее мокрые волосы упали ему на лицо, когда она давила на наиболее одеревеневшие места. Джек закрыл глаза. Из приемника доносились звуки песни Билли Джоэла “Река грез”. О чем же я мечтаю, что мне грезится, спрашивал себя Джек. Предмет его грез, похоже, двигался совсем близко, подобно солнечному зайчику, который он пытался ловить в пору раннего детства..."

Дэвид Балдаччи "Абсолютная власть": Grateful Dead

"...Они познакомились с Джеком, когда друг Джека вел дело против Тарра по обвинению в хулиганстве в нетрезвом состоянии и проиграл его. Тарр пришел в суд в строгом костюме, с кейсом, с аккуратно постриженными бородой и волосами и убедительно доказал, что свидетельство полицейского не имеет юридической силы, так как потасовка случилась не на месте проведения концерта группы “Грейтфул Дэд”, что результат теста не действителен, потому что полицейский не зачитал ему правила проведения теста и при его проведении использовалось неисправное оборудование..."

Дэвид Балдаччи "Игра по расписанию": B-52s «Love Shack»

"...— Когда я только начинала там работать, это место более всего напоминало бордель. И называлось соответственно — «Приют любви». В честь известной песни группы «Би-52». Однако я с самого начала заметила, что у этого заведения неплохой потенциал. И наш коллектив в течение нескольких лет превратил его в отличный ночной клуб. Да, у нас все еще выступают танцовщицы и играет соответствующий оркестр. Но это только в одном — так сказать, «традиционном» — зале, с которого все и началось. Между прочим, Джуниор очень помог нам в переустройстве заведения и много чего там сделал и построил. Видели бы вы только, какой сейчас у нас прекрасный декор, какие резные колонны, бархатные шторы и тисненые обои! Кроме того, у нас имеется отличный ресторан с льняными скатертями и фарфоровой посудой, бильярдная, зал для игры в карты, кинозал и первоклассный бар с принудительной вентиляцией, позволяющей мужчинам курить сигары. В настоящее время мы организуем клуб для местных бизнесменов — такое место, где можно не только развлечься и отдохнуть, но и весьма плодотворно поработать. Разумеется, там будет Интернет и прямая телефонная связь с крупнейшими деловыми центрами. За последний год наши доходы выросли на восемьдесят шесть процентов и достигли наивысшего показателя за десять лет. Я все время подбиваю акционеров на замену названия, с тем чтобы оно стало несколько более..."

Дэвид Балдаччи "Спасти Фейт": Three Dog Night, Benny Goodman

"...— Но у нас даже музыки нет.

— А ты напевай какую-нибудь мелодию. Прислушайся к ветру, он подскажет.

И, сколь ни удивительно, ветер подсказал. Сначала они двигались медленно. Ли чувствовал себя страшно неуклюжим, Фейт не привыкла вести в танце. Потом они приноровились друг к другу и все увереннее кружили по песку. Минут через десять рука Ли уже лежала у Фейт на бёдрах, сама она обнимала его за талию, а свободные руки переплелись и словно направляли их движения.

Они все больше смелели. Их повороты и вращения напоминали классический свинг. Это было трудно, даже на плотном песке, но ими руководило вдохновение. Любой, наблюдавший все это со стороны, сразу заметил бы, что эти двое упиваются каждым своим движением, возможно, заново переживают юность и все приятные моменты, связанные с ней. И эти наблюдения отчасти были бы верны.

— Не вытворял такого со времён колледжа, — заметил Ли, широко улыбаясь. — Хотя в моде тогда была «Ночь трех собак», а не Бенни Гудман..."

Three Dog Night

Benny Goodman