"...Потім я вигріб трохи лайна від спільноти літераторів, яка добачила в цьому, що я продався бізнесу, але, кажучи словами Джона Лі Гукера, "мене це нітрохи не конфронтує". Що стосувалося мене, то "Amazon" був просто ще одним місцем для оплачуваної публікації тексту - й до того ж одним з небагатьох, готових надрукувати таке довге оповідання..."
"...Ронні мав не дуже атлетичну статуру і не вмів швидко бігати. Мабуть, крадій окулярів теж це збагнув, тому що зупинився й чекав на нього на іншому кінці парку. Він розмахував окулярами й кричав:
- Підійди та візьми, Рей Чарльз! Підійди та візьми, Стіві Вандер!..."
"...У житті повно Великих Питань, чи не так? Фатум чи доля? Рай чи пекло? Кохання чи зваба? Поміркованість чи імпульсивність?
"Бітлз" чи "Стоунз"?
Для мене на першому місці завжди були "Стоунз", бо "Бітлз" якось ром’якли, щойно стали Юпітером Сонячної системи поп-музики (моя дружина колись називала сера Пола Маккартні "очима старого пса", і ця фраза досить точно передає мої відчуття). Але ранні "Бітлз"... о, вони грали справжній рок, і я досі залюбки слухаю деякі старі записи, здебільшого кавери. Інколи навіть хочеться трохи потанцювати.
Найбільше я любив їхню версію класики Ларрі Вільямса "Поганий хлопець", яку Джон Леннон співав хрипким, збудженим голосом. Особливо мені подобалася настановна кульмінація "Поводься пристойно, хлопче!" І згодом я вирішив, що треба написати оповідання про маленького поганого хлопчика, який став чиїмось новоспеченим сусідою. Він зовсім не мав бути пекельним виплодком чи одержимим якимось стародавнім демоном а-ля "Екзорцист". Він був поганим, та й годі, поганим до самих кісток, апофеоз усіх поганих хлопчиків, які колись жили на цій землі. Він уявлявся мені вдягненим у шортики, а на голові була шапочка з пропелером. Я знав, що він завжди всім капостить і ніколи не поводиться пристойно.
Це оповідання утворилося саме навколо поганого хлопчика - злого двійника Слаґґо, друга Ненсі з коміксів. Електронна версія з’явилася у Франції та Німеччині, де пісня "Поганий хлопець" напевне була невід’ємною частиною репертуару "Бітлз" у "Стар Клаб"..."
"...Один легковик проїхав на південь, потім інший. Через причеп вони не побачили жінки, яка вже була наполовину всередині, наполовину знадвору деформованого універсала, як той Братчик Кролик, що загруз у Смоляному Опудальці. Не почули вони й її криків. Один водій слухав Тобі Кіта, інший - "Лед Зеппелін". Обидва свій стиль поп-музики полюбляли вмикати гучно. Її почув Піт Сіммонс у ресторані, але ніби з далекої відстані, наче якесь згасаюче відлуння. У нього стрепенулись повіки. Потім крики припинились..."
"...На стіні поряяд зі стійкою, де люди колись замовляли собі "Воппери" чи "Вейлери", Піт уздрів інший постер. На ньому був Джастін Бібер, коли Бібу було, мабуть, років шістнадцять. Зуби в Біба були пофарбовані чорним, і хтось нарисував йому на одній щоці тату сват-стіки. Із копиці волосся в біба росли намальовані червоним чорнилом чортячі роги. З його обличчя стирчали дротики. Маркером на стіні було написано: "рот - 15 очок, ніс - 25 очок, ОЧІ - 30 очок ЗА ФСКЕ"..."
"...Досить забігайлівок, досить гулянок - ага, ідея офігенна, але потім усе повторюється, поцілуй мене в корму і щоб ви добре жили. Цього четверга він іде на Фрі-стріт, і нехай хоч зірки з неба падають, але в його руці буде пиво, в кишені косячок, а з музичного автомата буде литися стара інструментальна музика, яяка чимось нагадує "Венчерз"*..."
* "The Ventures" - американський гурт, заснований у 1958 році. Відомий виконанням інструментальних рок-композицій.
