"...— А про що ваш роман?
Тут мені теж міг настати гаплик, проте я вирішив бути чесним. Чесним, наскільки це можливо, тобто зважаючи на мої своєрідні обставини.
— Серія вбивств і той вплив, що вони його спричиняють на ту громаду, де відбуваються.
— О, Боже правий, — проказав Дік.
Вона поплескала його по зап’ястку: «Тихіше, продовжуйте, містере Емберсон».
— Спочатку дія в мене відбувалася у вигаданому містечку в штаті Мейн, я назвав його Досон, але потім я вирішив, що реалістичності додасть, якщо я перенесу дію до реального міста. І більшого. Я думав спочатку про Тампу, але це місто не годиться в деяких аспектах.
Вона відкинула Тампу помахом руки.
— Занадто акварельно. Надто багато туристів. Ви шукали щось більш забобонне, я підозрюю.
Вельми кмітлива пані. Вона знала про мою книжку більше, ніж я сам.
— Саме так. Тому я зупинився на Далласі. Гадаю, це підходяще місто, хоча…
— Хоча жити там вам не схотілося?
— Власне так.
— Розумію, — вона почала колупатися у своїй смаженій у фритюрі рибі. Дік дивився на неї лагідними очима стятої голови. Чого б він не прагнув, скерувавши свій галоп на прикінцеве скаковище життя, схоже, все з того малося в цій жінці. Не так воно й дивно; кожен когось колись покохає, як мудро про це співає Дін Мартін*. Щоправда, станеться це лише за кілька років. — А коли ви не пишете, що ви самі любите читати, містере Емберсон?
— О, майже будь-що.
— Ви читали «Ловця в житі»?«Ого-го», — подумав я.
— Так, мем...."
* «Кожен когось кохає час від часу» (1964) — пісня співака й кіноактора Діна Мартіна (справжнє ім’я Діно Крокетті, 1917–1995).
Комментариев нет:
Отправить комментарий