"...— Погода цілком львівська, — зауважила Кохановська, задоволено підставляючи обличчя під дощ.
— Не знаю, я вперше потрапляю на таку. Я був у Львові три або чотири рази, і завжди світило сонце.
— Вважай, що тобі не щастило, — всміхнулась Аґнєшка, лагідно торкаючись його руки.
— Не щастило? — перепитав Роман.
— Про те, наскільки пасують одне одному Львів і дощ, існують цілі легенди, книги й пісні. Ось, навіть Гарік Кричевський має пісню про львівський дощ.
— Ха, ти й про Кричевського знаєш! — засміявся Роман. — Кохановська, ти дивовижна, я тобі казав?!
— Казав, казав, — у свою чергу засміялася вона, відкидаючи з очей пасмо волосся..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий