вторник, 4 декабря 2012 г.

Ли Чайлд "Сплошные проблемы и неприятности": Miles Davis, John Coltrane

"...— Может быть, оно лежало у него в машине? — предположила Нигли. — Он много ездил. Значит, если речь идет о диске, он мог вставить его в проигрыватель с автоматической сменой дисков. Лучше всего прятать предметы на самом виду. Например, в четвертом гнезде, после Джона Колтрейна.


— После Майлза Дэвиса, — поправил ее Ричер. — Франц предпочитал Дэвиса. А Колтрейна слушал, только если он был в альбомах Дэвиса.
— Франц мог представить дело так, будто это обычный диск. Скажем, написать на нем маркером «Майлз Дэвис».


— Они бы его нашли, — возразил Ричер. — Парни, устроившие такой тщательный обыск, проверили бы все. Мне кажется, Франц постарался бы спрятать этот предмет понадежнее. «На самом виду» означает, что ты все время на него смотришь и не можешь расслабиться. А мне кажется, что Франц хотел чувствовать себя спокойно. Чтобы, возвращаясь домой к Анджеле и Чарли, ни о чем не беспокоиться...
... Во время службы в армии Ричер множество раз взламывал компьютерные пароли, применяя обычную методику: представить себе человека, поставившего пароль, и попытаться думать как он. Стать им. Параноики использовали сложные сочетания строчных и заглавных букв и цифр, ничего не значившие ни для кого, кроме них самих. Такие пароли взломать практически невозможно. Но Франц никогда не был параноиком. Он был спокойным человеком и относился к требованиям безопасности серьезно, но с определенной долей иронии. Кроме того, он предпочитал слова цифрам. Имел множество разных интересов и увлечений. Был верным и любящим. Обладал вкусами среднестатистического гражданина. И великолепной памятью.
— Анджела, Чарли, Майлз Дэвис, «Доджерс», Куфакс, Панама, Пфайфер, «Ронин», Бруклин, Хейди и Дженнифер, — выдал Ричер.
Нигли записала все на чистой странице блокнота.
— Почему ты выбрал эти слова?
— Анджела и Чарли — это очевидно. Его семья.
— Слишком очевидно.
— Может, да, а может, и нет. Майлз Дэвис — его любимый певец, «Доджерс» — любимая команда, а Сэнди Куфакс — любимый игрок...


... — Ладно. Но мы начнем с музыки.
Она напечатала: «Майлз Дэвис» — и нажала на «Enter». Возникла короткая пауза, и на экране снова появилось диалоговое окно и надпись: «Ваша первая попытка была неправильной»....


... — Куфакс не подошел? — спросил он.
— Третья попытка, — покачав головой, ответила Нигли.
— А должна была быть первой. Франц — это иконы, боги, люди, которыми он восхищался, выступления, приводившие его в восторг. Куфакс единственный, кто подходит под данную категорию. Остальное — обычная сентиментальность. Возможно, еще Майлз Дэвис, потому что Франц любил музыку, но при этом считал ее чем-то несущественным.
— Значит, музыка не имеет значения, а бейсбол имеет?.."

Ли Чайлд "Сплошные проблемы и неприятности": John Lennon, Jim Morrison, Mick Jagger, Bob Dylan, Led Zeppelin, Jefferson Airplane

"...«Шато Мармон» оказался богемного вида старым отелем на Сансет у начала Лаврового Каньона. Здесь останавливались все самые знаменитые кинозвезды и рок-музыканты. На стенах висело множество фотографий: Эррол Флинн, Кларк Гейбл, Мэрилин Монро, Грета Гарбо, Джеймс Дин, Джон Леннон, Мик Джаггер, Боб Дилан, Джим Моррисон. «Led Zeppelin» и «Jefferson Airplane» тоже здесь побывали. Тут умер Джон Белуши, после того как принял столько героина с кокаином, что этого количества хватило бы, чтобы свалить всех до одного постояльцев отеля. Его фотографии на стенах не висели..."

John Lennon

Jim Morrison

Mick Jagger

Bob Dylan

Led Zeppelin

Jefferson Airplane

понедельник, 3 декабря 2012 г.

Ли Чайлд "Похититель": The Mamas & the Papas, Jefferson Airplane, Big Brother and the Holding Company

"...Ричер посмотрел на нее. Она вовсе не была похожа на сумасшедшую. Немного чудная, словно пришла из шестидесятых, как и ее сестра. Длинные прямые светлые волосы, расчесанные на прямой пробор, так же как у Энни на фотографии. Большие голубые глаза, маленький носик, россыпь веснушек, бледная кожа. Пэтти была в белой крестьянской блузке и выцветших джинсах, босиком и без лифчика. Ее можно было сфотографировать и поместить на обложку музыкального диска под названием «Лето любви». «Мамас энд папас», «Джефферсон эрплейн», «Биг бразер и холдинг кампани». Ричеру такая музыка нравилась. Во время Лета любви ему было семь лет, и он жалел, что не семнадцать..."

 The Mamas & the Papas

Jefferson Airplane

Big Brother and the Holding Company

Ли Чайлд "Похититель": The Beatles, John Lennon

"...Ричер положил фотографии, сделанные Пэтти Джозеф, обратно в конверт и засунул его в карман рубашки. Выйдя из кафе, поцеловал Полинг и зашагал к метро. Еще не было пяти, а он уже стоял возле «Дакоты».
«Второе имя. Завтра. И миссия будет завершена».
Однако Ричер не стал входить. Он перешел на другую сторону улицы, пересек Сентрал-Парк-Уэст и вошел через ворота в «Земляничные поля». Мемориал Джона Леннона в парке, рядом с тем местом, где он был убит. Как и большинство людей его возраста, Ричер считал «Битлз» частью своей жизни. Они были ее звуковым фоном, ее саундтреком. Быть может, именно по этой причине Ричер любил англичан.
Возможно, именно по этой причине ему хотелось сделать то, что он собирался..."


пятница, 16 ноября 2012 г.

Іван Багряний "Тигролови": "Де б я, де б я із досадоньки пішла"

"...В другім кутку вагону дівочий голос співав сам собі — чи то з досади, а чи зі смутку: 
— Ой, де б я, де б я 
Із досадоньки пішла? 
Ой, де б я, де б я 
Цей деньочок провела?.. 
Пісня губилася в хаосі і зринала знову, переплітаючись з дитячим ячінням, з чиїмсь плачем та з чиїмсь буботінням.. 
— Ой, та й піду я у вишневий садочок, 
Ой, та й зірву я горіховий листочок... 
— ...І вирвали з коренем... — бубонить чийсь приглушений голос збоку, зливає ішшком комусь свої таємні жалі, що їх можна звіряти лише в темряві. — Отак викинули всіх на сніг — з манюнькими дітками... Боже мій!.. «Куркуль», — кажуть... Мати на Печорі померла... А нас — п'ятьох синів — по світах позагеттю майнули... Трьох в «Сєвлаг» засадили... Ну, добре!!. — рип-рип зубами... 
— ... Горіховий-ий ли-с-то-чо-ок... — тяг дівочий голос. 
— ... В Донбасі працював, — розповідав якийсь юнак зухвало, весело: — Нема ходу! Пашпорт, кажуть, дайош... Ха-ха! А раніше! хе, пашпорт! Я б з папшортом раднаркомом був би, та хіба ж таким! А так — нема ходу параходу! В Архангельську був... На Камчатці був... В Ташкент! був... І всюди те саме — «справку од сєльсавєта» давай. Тю! Знайшли дурного!.. — і зітхнув скептично: — Велика земля, та тісна, чорт би його взяв. 
— Що там у нас вдома робиться!? — журилась якась жінка. — Як там наші?.. 
— А знаєш, — гукнув хтось, мов до глухого: — Серьога дістав вишака! Коні подохли в колхозі так, кажуть: «шкідник»! 
— Ба... — хтось сичить і труситься (видно, хворий) на горішній полиці: — Як люди подохли в цілій окрузі, то шкідника, не бійсь, ніде не шукали!.. 
— Ну ж, цить же, цить, ясочко моя!.. — квилила мати. 
— ...Ой, та й спишу я всю досаду на листу, — журився дівочий голос: 
— Ой, та й пошлю я 
в славний город Пол-та-ву..."


* ця пісня не народна - автор слів Леся Українка, музики - Леся Тельнюк, співає Жанна Боднарук. На жаль, народного варіанту знайти не вдалося :(

Іван Багряний "Тигролови": «Розпрягайте, хлопці, коні...»

"...Гостинний і привітний, як і всі тубільці, Кім-Гі-Сун був особливо гостинний до Сірків. Вони були завжди бажаними гостями. Мабуть, у відплату за їхню щедрість і гостинність, що відтак викликав Схід на змагання. 
Тут хлопці заночували. Увечері загуляли з Кім-Гі-Су-ном, — гостили його у нього ж, — напували його горілкою, та медовухою, та частували всякими витребеньками різдвяними (з тієї торби, що напхала мати з Наталкою, пам'ятаючи й про цього доброго Кім-Гі-Суна). 
І так його начастували, що вже й полягали спати, а він ще сидів на своєму кані (підлога така опалювана, кам'яна) та співав своїм диким фальцетом: «Розпрягайте, хлопці, коні...» — єдиної «рюської» пісні, яку він умів добре співати, навчившись її від червоноармійців на маньчжурському кордоні, і найпоширенішої в цілім цім Далекосхіднім краї. 
Григорій слухав той спів з неабияким зачудуванням. Кім-Гі-Сун навіть не запідозрював, яке надзвичайне, яке колосальне вражіння той його п'яний ще й фальцетовий спів справляє, яку силу думок він родить... Тільки в устах чужинця, та ще такого далекого, дикого азіата, рідна пісня набуває враз якогось виїмкового значіння і змислу. 
Смішний, веселий і наївний Кім-Гі-Сун!.." 




четверг, 15 ноября 2012 г.

Іван Багряний "Тигролови": "Славное море, священный Байкал"

"...Рушили від Байкалу, експрес довго смердів рибою і дуднів баргузинським та взагалі прибайкальським чи «про»байкальським фольклором. То шукачі щастя їли омулі, ревли «Славноє морє, священний Байкал» і розповідали та вислухували легенди, трагедійні і героїчні історії, анекдоти та географічні й природознавчі довідки про те дивне море, в якому вода стоїть вище, ніж у всіх інших морях, бо: 
...«І ото у дні є дірка. І йде та дірка аж до Льодового океану. А там, як відомо, лід. Лід тисне на воду — ну, вода й випирає в дірку, і пре в Байкал, і підіймається в морі тім — у Байкалі... І коли б не височенні гори, що стоять, бачите, як височенний казан, то море б те геть розіллялося і була б біда... А в дірку ту плавають риби і звірі морські, так діркою-діркою — та й у Байкал... Доказів?!? Прошу: звідки тут у цім казані взявся сивуч або нерпа!? Ага! Отож! Байкал — межи лісами непрохідними, межи горами неприступними і від найближчого моря за мільйон кілометрів. Тільки дірка!..» 
Дійсно. Фантастична і дивовижна земля тут!..."