"...Ці ритми робили дещо більше, ніж просто радували Річі. Вони допомагали йому почуватися більшим, дужчим, сповненим життя. Коли Френкі Форд співав "Морський круїз", або Едді Кокрен співав "Меланхолію літньої доби", Річі натурально переповнювався щастям. У цій музиці бриніла потужність, яка, здавалося, повноправно належить усім щуплим дітям, товстим дітям, потворним дітям, сором’язливим дітям - невдахам усього світу, коротше кажучи. У ній він відчував відчайдушно шалену електричну напругу, яка мала силу як убивати, так і підносити. Він боготворив Фетса Доміно (поряд з яким навіть Бен Генском здався б сухорлявим і струнким) і Бадді Холлі, котрий, точно як Річі, носив окуляри, і Верескливого Джея Гокінса, який вистрибував на своїх концертах із труни (чи принаймні так чув Річі), і "Довеллз", які танцювали не згірш чорних..."
Frankie Ford "Sea Cruise"
Eddie Cochran "Summertime Blues"
Fats Domino
Buddy Holly
Screamin Jay Hawkins
The Dovells
Комментариев нет:
Отправить комментарий