воскресенье, 19 июля 2015 г.

Стивен Фрай "Неполная и окончательная история классической музыки": Модест Мусоргский «Ночь на Лысой/Голой горе»

"...Итак. Мусоргский. Наконец-то добрались. Всегда любил эту фамилию, Мусоргский. Думаю, потому, что, когда ты еще очень юн и в музыкальном репертуаре ни аза не смыслишь, композитор ассоциируется у тебя либо со звучанием его фамилии, либо с одной-двумя пьесами, по которым ты его знаешь. В случае Мусоргского имело место и то и другое. Мне нравилось медное звучание «Богатырских ворот в Киеве», а фамилия композитора представлялась отвечающей им в совершенстве — тоже немножко медная, похожая на звук тубы или горна.  


Нет? Ну и ладно. А тут еще его имя, также не дававшее мне покоя, — Модест, обычно произносимое как МОдест, с ударением на «мо». Какое обалденное, ладное имя для композитора, всегда думал я. Модест. Модест! Модест Мусоргский. Потрясающее имя.
Он родился в богатой помещичьей семье, был офицером Преображенского полка. После освобождения крепостных в 1861 году семья его разорилась, и ему пришлось пойти в чиновники, — Мусоргский сменил несколько должностей и впал в итоге в окончательную бедность. Если добавить к этому проблемы с пьянством, вследствие которых на официальном его портрете он выглядит вылитым школьным учителем с багряным носом, Мусоргскому вполне можно было бы простить нежелание иметь что-либо общее с современным ему «русским национализмом» в музыке. Так ведь нет! Он как раз и хотел, чтобы вы слышали в его музыке «народ», равно как и предания этого народа. В таком вот настроении он и написал в 1867 году вещицу, которой предстояло обратиться в одно из самых известных его малых произведений. Задумано оно было как музыкальное сопровождение празднования Ивановой ночи, в которую ведьмы устраивают шабаш на Лысой горе близ Киева, — ПЕРЕСТАНЬТЕ УХМЫЛЯТЬСЯ, ФРАЙ-МЛАДШИЙ, ИЛИ Я ОТПРАВЛЮ ВАС К МИСТЕРУ РЕЗЕРФОРДУ. Да, так вот, я уже говорил — звучание этой музыки должно было напоминать о шабаше ведьм, а наибольшую, пожалуй, известность она приобрела в оркестровке его друга, композитора Римского-Корсакова. «Ночь на Лысой/Голой горе» — это одно из тех сочинений, что выламываются из каких бы то ни было рамок и захватывают вас с самого начала, буйный вихрь, создающий почти совершенную музыкальную картину. 


И если она напоминает вам не столько ведьм, сколько обложку аудиокассет «Макселл», так и это, думаю, тоже неплохо..."

Стівен Кінг "Воно": Paul Simon "Stll crazy after all these years"


"...З кожним роком світ, у якому жив Річ, дедалі дужче вчувався якимсь наповненим електронними примарами велетенським будинком, де цифрові привиди й перелякані людські істоти жили в непростому співіснуванні.
"Усе ще стоїть. Парафразовуючи Пола Саймона, все ще стоїть після стількох років*"..."

* Алюзія на пісню Пола Саймона "Все ще шалений після стількох років" ("Stll crazy after all these years", 1975), у якій йдеться про те, що ностальгія залишає по собі гірке почуття самотності; Paul Simon (нар. 1941 р.) - композитор-поет-співак-гітарист, один з найвпливовіших музикантів у жанрі фолк-рок.


Стівен Кінг "Воно": Bruce Springsteen "Glory Days"


" ...Безнадійно. Його вже нема. Знесли за якоюсь програмою оновлення міста. Перетворили на якісь "Лосиний Хол", або на "Боулінг-Дром", або на центр ігрових автоматів "Фантастикон". А може він згорів, коли скінчилися шанси для якогось торговця взуттям, що полюбляв курити в ліжку. Все пощезло, Річі - так само, як ті окуляри, що ними так завжди полюбляв тебе діставати Генрі Баверз. Як там співається у тій пісні Спрінгстіна? Славні дні... проминули, мов дівчисько юне зморгнуло*. Авжеж, Бев. Звісно ж, Бев..."

* Рефрен автобіографічної, ностальгійно-іронічної пісні Брюса Спрінгстіна "Glory Days" (1984) з його найпопулярнішого альбому "Born in the U.S.A."


Стівен Кінг "Воно": Marvin Gaye "I Heard It Through the Grapevine"


"...Уже сутеніло. На цій думці його пройняло гусячою шкірою, і Річ почав рухатись, робити щось. По-перше, звичайно, він поставить якусь платівку - не нашукуватиме, просто вихопить наосліп з тисяч тих, якими заповнені полиці. Рок-н-рол був майже такою само важливою частиною життя Річа, як і його Голоси, і робити бодай щось без музики йому було важко - і що гучнішої, то краще. Платівка, яку він вихопив, виявилася ретроспективним виданням "Мотавна". Марвін Ґей, один із нових учасників гурту, який Річ подеколи називав "Найкращим Бендом Мерців", почав співати "До мене дійшли поголоски"*
"Ууу-гуу, либонь ди’уєшся, яким це чином я дізнавсь..."

* "I Heard It Through the Grapevine" (1966) - повільно рітмічна, похмурого настрою пісня про зраду коханої, пісня стала найбільшим хітом компанії "Мотавн" 1968-1969 у виконанні чорного співака Marvin Gaye (1939-1984).


Стівен Кінг "Воно": Bruce Springsteen, Def Leppard, Twisted Sister, Judas Priest, John "Cougar" Mellencamp

"...–Я втомився, – сказав Джон "Рукатий" Ґартон. Як і двоє його друзів, одягом він несвідомо імітував Брюса Спрінгстіна, хоча, якби його про це запитати, він, пеіне, обізвав би Спрінгстіна слимаком або гомосеком, висловивши натомість своє захопленням такими "курва, крутими" метал гуртами, як "Деф Лепард", "Твістед Сістер" чи "Джудас Пріст"* Рукава простої синьої майки на ньому було відірвано, таким чином він демонстрував свої важкі, м’язисті плечі. Густе каштанове волосся спадало йому на одне око - ця деталь більше нагадувала Джона Кугуара Мелленкемпа**, аніж Спрінгстіна. На руках у нього були сині  татуювання - потаємні символи, які складались на щось нарисоване малою дитиною. - Не хочу я більше балакати..."

* "Def Leppard" - засноаний 1977 р. англійський геві-метал-гурт, в якому грає однорукий барабанщик, котрий втратив кінцівку в автокатастрофі 1984 р.


"Twisted Sister" - заснований 1972 р. американський глем-рок-гурт, зокрема уславлений своїм гротескним макіяжем і перевдяганням у жіночі шати.


"Judas Priest" - заснований 1969 р. англійський метал-гурт, що першим почав вбиратися на сцені у клепану чорну шкіру в стилі садо-мазо (тільки 1998 р. соліст гурту Роб Гелфорд публічно оголосив, що він ґей).


** John Mellencamp (сценічний псевдонім "Cougar", "Пума", нар. 1951 р.) - американський вокаліст-гітарист, авто душевних пісень у стилі хартленд-рок.


суббота, 18 июля 2015 г.

Стівен Кінг "Воно": Little Richard


"...Н-н-ну що т-т-ти за гівнюк такий, Дж-Джорджі, – промовив Білл, але цілком дружньо, відсовуючи на нічному столику подалі предмети, пов’язані з його хворобою: порожню склянку, графин з водою,  серветки "Клінекс", книжки, слоїк мазі "Вікс вапоРаб", запах якої в Білла все життя ассоціюватиметься з важкими від слизу грудьми, кашлем і забитим шмарклями носом. Там також стояв старенький радіоприймач "Філко", з якого звучав не Шопен і не Бах, а якась мелодія Малюка Річарда*... Втім дуже тихенько, так тихенько, що Малюка Річарда було позбавлено всієї його брутальної, первобутньої потужності. Їхня піаністка-мати, яка отримала класичну музичну освіту в Джульярді, ненавиділа рок-н-рол. Він їй не просто не подобався, вона відчувала до нього глибоку відразу..."

* Little Richard (нар.1932 р.) – піаніст і співак з надзвичайно верескливим голосом, "архітектор" класичного рок-н-ролу, автор числених евергрінів у цьому жанрі


Стівен Кінг "Воно": Бетховен "До Елізи"

"...Маленький хлопчик у жовтому дощовику й червоних гумових чобітках бадьоро біг вулицею наввипередки зі своїм зробленим з газети човником. Дощ ще не припинився, але на той час  він почав нарешті слабшати. Дощ лопотів по жовтому каптуру хлопчикового плаща, нагадуючи йому стукіт дощу по даху сараю... такі приємні, майже затишні звуки. Хлопчика в жовтому дощовику звали Джорджем Денбро. Йому було шість років. Його брат Вільям, знаний більшості учнів Деррійської початкової школи (і навіть учителям, які ніколи не промовляли цього призвіська йому в очі) як Заїкуватий Білл, залишався вдома вдома, оклигуючи після останнього нападу гидкого грипу. Тїєї осені 1957-го – за вісім місяців до початку справжніх жахіть і за двадцять вісім років до фінального протиборства – Заїкуватому Біллу було десять років.
Це Білл зробив того човника, поряд з яким зараз біг Джордж. Він зробив його, сидячи в ліжку, спираючись спиною на гору подушок, тим часом як дощ без упину омивав вікно його спальні, а мати у вітальні грала на роялі "До Елізи"..."