"...Вітер розбудив Луїса, і він зіп’явся на лікті, сонний і збентежений. На сходах почулися повільні, важкі кроки. Це Паскоу: він повернувся. Аж тепер. Через два місяці. Зараз відчиняться двері і перед ним постане огидний зогнилий труп. Його спортивні шорти вкриті пліснявою, драглиста плоть відвалюється шматками від кісток, лишаючи по собі діри, мозок остаточно прогнив. Тільки очі лишились живими… пекельно ясними і живими. Цього разу Паскоу не говоритиме, адже його голосові зв’язки надто трухляві, аби творити звуки. Та все буде написано в його очах… І ці очі змусять підкоритися.
— Ні, — видихнув він, і кроки стихли.
Луїс підвівся. Підійшов до дверей і широко розчинив їх: гримаса жаху й рішучості спотворювала його обличчя. Паскоу зараз буде там, зі своїми піднятими руками виглядатиме як давно померлий диригент, готовий покликати до життя перші акорди «Вальпургієвої ночі»*..."
* «Вальпургієва ніч» — балет Шарля Гуно, поставлений хореографом Джорджем Беленчином 1975 року. Сюжет балету перегукується з цим епізодом. Головний персонаж, провівши ніч на відьомському шабаші, на світанку постає перед вибором — повернутися назад, до свого звичного життя, чи зостатися навік у світі відьом та інших лісових почвар.
Комментариев нет:
Отправить комментарий