"...Г’ю сидів у кабінеті, стискаючи в руці ганчірку (досі вологу, але вже теплу), і всерйоз міркував над пропозицією Джейкобза, і більша частина його свідомості вважала це серйозне обмірковування цілком нормальним, хоч вони щойно познайомилися. Г’ю був музикантом, якого викинули з гурту, бо він оглух. З гурту, який він сам допоміг заснувати і який тепер вибрався на гребінь загальнонаціональної слави. Інші виконавці та принаймні один композитор (Бетховен) жили з глухотою, але втратою слуху негаразди Г’ю не обмежувалися. Були ще запаморочення, тремтіння, періодична втрата зору. Були нудота, блювота, діарея, пульс зашкалював. А найгіршим видавався майже неспинний дзвін у вухах. Він завжди думав, що глухота означала тишу. А виявилося, що це неправда, принаймні у його випадку. У надрах голови Г’ю постійно завивала охоронна сигналізація..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий