"...Пенсіонером я себе не вважав, проте перед живою аудиторією не грав більше року і брав участь лише в трьох-чотирьох записах, але то були катастрофічно невідкладні випадки. Та й то — на жодному з них я не проявив себе добре. Коли вже прослуховували один, я помітив гримасу барабанщика, наче він щось кисле надкусив. Побачив, що я на нього дивлюсь, і сказав, що бас сфальшивив. Але ми обидва добре знали, що це не так. Якщо для чоловіка за п’ятдесят дурість — бавитися в ліжку з жінкою, яка йому в доньки годиться, то не менша дурість для нього грати на «Страті» програш до «Брудної води»*. Та все ж я дивився, як ці хлопці шкварять на сцені, з якимось болем у душі й чималою ностальгією..."
* Пісня гурту «Зе Стенделз» («The Standells») 1966 р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий