"...Він уже доволі далеко від’їхав від міста.
Розігнавши свій лімузин до нелегальних шістдесяти миль, він дозволив
йому мчати по лівій смузі, що усмоктувала в себе більшість транспорту,
який рухався на Сейнт-Пітерсберг. З досвіду він знав, що ця машина
сунутиме солідно, як залізна праска, і на дев’яноста милях, ба навіть на
ста двадцяти, вона не набагато полегшає. Але його гонщицькі дні давно
минулися. Думка про те, щоби на якомусь прямому відтинку дороги
розігнати лімузин до ста двадцяти миль на годину, лише злякала його. Він
старішав.
(Господи-Ісусе, який же сильний запах від цих помаранчів. Чи вони там, бува, не перекинулися?)
Об лобове скло розбивались комахи. Він
налаштував радіо на станцію в Маямі, яка спеціалізувалася на
соул-музиці, і отримав лагідно-плаксивий голос Ела Ґріна.
Як же гарно ми провели час разом,
Зараз стає уже пізно, і ми мусимо розійтися*…"
* Al Green (нар. 1946) — чорний співак, особливо популярний у 1970-х, який залишається впливовим у своєму жанрі й тепер. Тут цитуються початкові фрази пісні «Call Me» («Подзвони мені») з однойменного альбому Ела Ґріна 1972 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий