"...Вона пробиралася крізь натовп, огинаючи гостей, що пили-їли, а він
безглуздо тупився їй услід, загадуючись, яким чином насамперед
трапилося, що вони почали танцювати разом. Він зовсім не пам’ятав. Усі
епізоди відбувалися ніби без усякого зв’язку. Спершу тут, потім там,
потім повсюди*. Голова в нього йшла обертом. Він чув запах лілій і
ялівцевих ягід. Дервент біля буфетного стола тепер тримав на пащею
Роджера маленький трикутний сендвіч, підбурюючи його, на звесеління усім
глядачам, зробити сальто-мортале. Собача маска задрана вгору. Сріблясті
боки собачого костюма здіймаються і здуваються, наче ковальський міх.
Раптом, підіткнувши донизу голову, Роджер підстрибнув, спробувавши
перекинутися в повітрі. Підскок вийшов у нього занадто низьким і
безсильним; він незграбно приземлився на спину, бадьоро торохнувшись
головою об мозаїчну підлогу. Глухий стогін зринув з-під його собачої
маски..."
* Джек подумки цитує написану Полом Маккартні пісню «Бітлз» «Тут, там і
повсюди» («Here, There and Everywhere») з їхнього альбому «Revolver»
(1966).
Комментариев нет:
Отправить комментарий