"... - Ну, вона грає. Ще з початкової школи. Вона не видатна піаністка, нічого такого, але грає насправді добре. У нас "Фогель", його їй подарували мої батьки на наше весілля. Інструмент стоїть у вітальні, там само раніше містився й Абрин манеж. Серед усього іншого я на Різдво 2001-го подарував Люсі також збірку пісень "Бітлз", перекладену для роялю. Абра зазвичай лежала в манежі, бавлячись зі своїми іграшками, і слухала. З того, як вона посміхалася, як перебирала ніжками, можна було зрозуміти, що їй подобалася та музика.
Джон нічого на це не зауважив. Більшість дітей люблять музику і показують своє задоволення від неї різними способами.
- У тій збірці є всі хіти - "Хей, Джуд", "Леді Мадонна", "Хай буде так", - але Абрі між ними найбільше подобалася одна пісенька, далебі не найзнаменитіша, яка називається "Тільки не вдруге"*. Ви її знаєте?
- Так зразу й не згадаю, - відповів Джон. - Упізнав би, мабуть, якби почув.
- Вона ритмічна, проте, на відміну від більшості швидких речей "Бітлз", побудована не на звичному гітарному акомпанементі, а на фортепіанній фразі. Це не зовсім бугі-вугі, але доволі близько. Абра її дуже полюбила. Вона не просто дригала ніжками, коли Люсі грала цю мелодію, а фактично перебирала ними, ніби крутила педалі велосипеда. - Дейв заусміхався своїм спогадам, ніби знову побачивши, як Абра лежить на спині у яскраво-пурпурових повзунках, вона ще не вміє ходити, але вже танцює у колисці, немов якась королева дискотеки. - Інструментальний переграш там майже весь на фортепіано, і він простий, як мило. Ліва рука просто грає по одній ноті. Усього їх там двадцять дев’ять - я порахував. Навіть дитина б зіграла. І наша дитина це зробила..."
* "Not A Second Time" (1963) - пісня авторства Джона Леннона і Пола МакКартні, записана "Бітлз" на їх другому альбомі "With the Beatles"
Комментариев нет:
Отправить комментарий