"...Куранти почали делікатний передзвін.
Уздовж сталевої рейки під циферблатом, зліва і справа, посунулися дві
фігурки. Джек дивився в зачаруванні, забувши про зняття масок. Дзижчав
механізм годинника. Трибки оберталися і зчеплювалися, тепло зблискувала
мідь. Балансирне колесо строго пунктуально похитувалося туди-сюди.
Одна з фігурок зображала чоловіка
навшпиньках з чимось затиснутим у руках, що скидалось на крихітний кий.
Інша була маленьким хлопчиком у блазенському ковпаку. Механічні
фігурки зблискували, вони були фантастично детальними. Спереду на
ковпачку хлопчика було викарбувано слово: БОВВДУР.
Обидві фігурки сковзнули на протилежні
кінці сталевого осьового стрижня. Десь собі теленькав і теленькав мотив
якогось вальсу Штрауса. На цей мотив у його голові почала крутитися
якась нісенітна рекламна фраза: «Купуй собачу їжу, ргав-ргав, ргав-ргав, купуй собачу їжу…»
Сталевий молоток у руках у заводного
татуся впав хлопчику на голову. Заводний син смикнувся вперед. Молоток
піднімався й падав, піднімався й падав. Заперечливо простягнуті руки
хлопчика почали дрижати. Хлопчик присів, а потім опинився у розпластаній
позі. А молоток так само піднімався й падав під легесеньке теленькання
мелодії Штрауса, і Джеку здалося, що він розгледів лице цього чоловіка,
вузласто перекривлене в роботі, розгледів, як відкривається і
закривається рот заводного татуся, як він картає знепритомнілу, прибиту
фігурку свого сина.
На внутрішню поверхню скляного купола бризнула червона крапелька.
Слідом ще одна. Поруч з нею плеснули ще дві..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий