"...Йому непевно пригадувалося: він слухає якогось чоловіка, котрий колись
був успішним коміком на радіо, а потім, у часи народження телебачення, і
там став зіркою розважальних програм, той розповідав дуже довгий і дуже
кумедний анекдот про інцест між сіамськими близнюками; він дивиться, як
жінка в гаремних шальварах і виблискуючому ліфі, повільно вихиляючись,
робить стриптиз під якусь гупаючу й скреготливу музику з джукбоксу
(схоже, то була провідна тема Девіда Роуза з фільму
«Стриптизерка»*); вони втрьох ідуть через вестибюль, решта двоє —
чоловіки у вечірньому вбранні, що передувало двадцятим рокам, всі троє
співають про загуслу пляму на панталонах Розі О’Ґрейді**. Йому ніби
пригадувалося, як він визирає з великих двостулкових дверей і бачить
чарівливо вигнуті арки японських ліхтариків, розвішаних уздовж усієї
під’їзної алеї — вони мерехтіли м’якими пастельними кольорами, наче
тьмяні коштовні камінці. Під піддашком переднього ґанку горіла велика
скляна куля і нічні комахи вирували і бились об цей ліхтар, а з якогось
закомірку всередині Джека щось — мабуть, остання іскра його тверезості —
намагалося підказати йому, що зараз грудень і шоста ранку. Але час було
скасовано..."
* «The Stripper» — хіт 1962 року, оркестрова композиція Девіда Роуза
(1910—1990), використана в однойменному фільмі (1963) про неуспішну
актрису, яка змушена йти в стриптизерки.
** Компанія співає пародію на сентиментальну вальсову баладу «Sweet Rosie
O’Grady» (1896), написану зіркою бродвейських водевілів Мод Ньюджент
(1874—1958).
Комментариев нет:
Отправить комментарий