"...(мамине безтямне обличчя зринає з-попід столу, побите і кровоточиве, і мама мовить)
(…від твого батька. Я повторюю, це надзвичайно важливе
повідомлення від твого батька. Прошу, залишайся налаштованим або негайно
налаштуйся на частоту Щасливого Джека*. Повторюю, негайно налаштуйся на частоту Щасливої Години. Я повторюю…)
Повільне мікшування. Безтілесні голоси долітають до нього лунко, немов крізь безкінечний, мрячний коридор.
(«Щось повсякчас стає на заваді, милий Томмі…»)
(«Медоку, ти тут чи ні? Знову блукалось мені уві сні. Нелюдські монстри тут моторошні…»)
(«Перепрошую, містере Уллман, але хіба це не…»)
…кабінет з картотечними шафами, великий
письмовий стіл Уллмана, поки що пуста книга резервування номерів на
наступний рік уже лежить на місці — ніколи нічого не випустить з уваги,
отакий він, Уллман, — усі ключі акуратно висять на своїх гачечках..."
* Алюзія на пісню «Happy Jack» (1966) британського гурту «The Who», в якій
ідеться про чоловіка, який живе на пляжі і з якого знущаються діти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий